Мово рідна, слово рідне...
Володимир Дідула
Образки
зі щоденника
На подвір’ї одного підприємства побачив горобину – гарна, як налита молодиця, прибрана, обвішана
густими кетягами, які вже запаленілися (на дворі червень).
Ловлю себе на думці: колись, розпочинаючи журналістську кар’єру, боявбися ужити слово “паленіти”, бо воно видавалося тоді мені сільським, застарілим і взагалі, старався викидати їх з текстів
і пам’яті, як непотрібні речі, а ними послуговувалися наші баби-діди, односельці. Тепер же відшукую їх у
закапелках пям’яті, як дорогоцінні перли, обтираю від пороху забуття й зневаги
і ласкаво запрошую до своїх текстів, як поважних
гостей, вставляю як прикраси...
До дієслова червоніти у нашій багатющій мові можна поставити синоніми:
паленіти, красніти, багряніти, рум’яніти,
рожевіти, займатися, запалюватися, зашарітися... Такі слова збагачують мову письменника, журналіста,
філолога, додають письму вишуканості, витонченості, філігранності, демонструють
різні відтінки і мови, і змісту.
