(До 160 річниці з дня народження Великого Каменяра)
Серед чотирьох дітей Івана Франка та Ольги Хоружинської (Франко) Тарас був другою дитиною і другим сином (після Андрія). Народився він у Львові 09.03.1889 року якраз на святого Тарасія (за православним календарем). Цей факт і став вирішальним при виборі імені новонародженому хлопчикові. Тим більше, що в цей період галичани уже тривалий час вшановували пам’ять свого геніального сина Тараса Шевченка. Даючи дитині ім’я Тараса, Іван Франко хотів цим підкреслити єдність українців як народу, розділеного кордоном імперій (В Галичині ім’я Тарас для хлопчиків ще не практикувалось).
Хрестили сина Франки у православній церкві святого Георгія, а мешкали вони тоді на вулиці Зиблікевича під №10.
Тарас ріс здоровим, кмітливим і непосидючим. Так, перебуваючи з мамою Ольгою у Колодяжному, в гостях у Косачів, він у пошуках цікавинок, натрапив на якусь яму і впав у неї (Цю пригоду малого Тараса наводить Р. Горак у своєму дослідженні «Рід Якова»). «Така вже натура», - пояснювала мати батькові у листі про випадок із «Тарасовою ямою». Батько ж, щоб підкреслити індивідуальність сина, називав його «Тарасищем».
Діти підростали і стали школярами – Андрій і Тарас пішли до школи в один рік. Тарас у своїх спогадах «Про батька» пише: «За ту школу батько мав суперечку з мамою Ольгою. Батько настоював на тому, щоб діти ходили до української школи, мати ж воліла, щоб училися в найближчій, хоч вона була й не українською. Переважила думка матері, і перший рік я з братом Андрієм ходив до польської школи, сидів з ним на одній лавці».
Після закінчення народної школи їх оприділили до середньої - української Академічної гімназії, яка на початок їх гімназійнoї освіти містилась у Народному домі (нині це на вул. Театральній), закінчували ж вже у новому приміщенні по вул. Сап’єги (нині вул. С. Бандери). В 1906 році у листі до Є. Трегубова, київського родича по лінії дружини, І. Франко з гордістю пише: «Мої два хлопці (Андрій і Тарас – Т. Ш.) вже в VII класі гімназії…» «Здібності у Тараса, - згадує про батька син Роланд на основі сімейної пам’яті, - були унікальними, уже в шкільному віці він на прикладі батька почав захоплюватись античною літературою, вивчав латину і давньогрецьку мову». Це підтверджує і сестра Тараса Анна (вдома Гандзя): «Тарас був найбільше здібний з нас усіх, був відзначаючим учеником у гімназії».
Після гімназії Тарас стає студентом Львівського університету філософського факультету. Його захоплення – класична філологія. Студіює мови, оволодіває мистецтвом перекладу. Ще будучи студентом, підготував до друку збірку віршів римських поетів (Горація, Катули, Марціяла). Вона побачила світ у рік закінчення університету, носила назву «Старе вино у новім місі». У цьому ж 1913 році він підготував і видав ще дві збірки веселих віршів.
1913 був особливим ще й тим, що у цьому році Тарас Франко за дорученням виділу «Просвіти» візитує Бібрський підрозділ організації. Йому було цікаво відвідати місто, де неодноразово бував батько і цікаво розказував про місцевість (версія автора). Перебуваючи у Бібрці, беручи участь у новорічній забаві Маланки, він знайомиться із секретаркою місцевої «Просвіти» Катериною Фалькевич. Сталося те, що у літературі називається коханням з першого погляду. Їй 18, йому 24. Вони заручились. І тут вривається в їх долю 1914 – рік початку Великої війни. Тараса Франка, як підданого Габсбургської монархії, мобілізують в армію. Починаються довгі восьмирічні мандри у мундирі і без нього, на фронтах і в тилу, на передовій і в концтаборах. Все довелося пережити, перебути, перетерпіти. Дослідники життєвого шляху Тараса наголошують, що про свої фронтові колізії він не любив згадувати, не залишив і спогадів. Ті скупі дані, які можна знайти, свідчать що в однострої австрійського підстаршини, а пізніше і старшини, місив окопне болото на італійському і російському фронтах, перехворів тифом. Перебуваючи на Східному фронті в районі Одеси, потрапив у полон, став в’язнем у більшовицького концтабору, в Кожухові біля Москви. Про подальші життєві перепетії батька розповідає його син Роланд: «Звільнений з полону перебрався до Харкова, де на певний час перебував у сумнозвісній Холодній горі, - оповідає Роланд, - опісля працював учителем і тільки в 1922 році з великими труднощами повернувся до рідного Львова.
Переступивши поріг отчої хати на вул. Понінського, перевівши дух, Тарас поспішає до Бібрки, до коханої Катрусі, яка ждала його весь цей час. Йому 33, їй 22, вони одружуються у цьому ж 1922. Ця подія відбулась 12 серпня у Бібрці, у церкві св. Покрови. Обряд вінчання провів парох о. Олександр Данилович (помер 6.01.1925р., похований на міському цвинтарі). Свідками при вінчанні, згідно даних з метричної книги №114 по Бібрці, яка знаходиться у Перемишлянському райвідділі ДРЦС, були Юліан Ярошинський, з боку молодої, та Петро Франко від молодого.
Весілля було у Бібрці, в одній із двох кімнат хати Фалькевичів. Час був такий, що про якесь пишне весіллям говорити не приходиться. Скромність взагалі була притаманна українським забавам того часу, особливо повоєнної розрухи. Згадують, що навіть шлюб Тарас Франко брав у позиченому фраці. На пам’ять про подію молоді, свідки шлюбу та дружки з дружбами зробили світлину на подвір’ї Фалькевичів (ріг вул. Сокола і 26 листопада, нині Львівська і 22 січня).
Після одруження розпочали спільне життя в нелегких умовах польської окупації краю. Важко було знайти роботу, бо прізвище Франко, та ще й Тарас, викликало у польських властей реакцію несприйняття, м’яко кажучи. Переборюючи труднощі у спільному тандемі Катерина і Тарас створили міцну сім’ю. Йому довелося вчителювати у різних містечках і містах Галичини, бути у роз’їздах. Жили спочатку у Львові, потім був Станіславів. Дочекались дітей. Первістком у молодих Франків була дочка, вона народилась 30 жовтня 1925 р., її назвали подвійним іменем – Зиновія-Ростислава. У 1926 році, рівно через рік 30 жовтня, на світ появилась друга дитина, теж дочка, її дали ім’я Дарія – Любомира. 28.03.1932 року з’явився і син, нарекли його подвійним іменем – Роланд-Олександр (прижилось перше).
Проживаючи у Львові, сім’я Тараса Франка не забувала Бібрки, діти частенько бували у бабці Фалькевич, дружили із сусідськими дівчатами. На вакаціях, у вільний від гімназійних обов’зків, до Бібрки приїжджав і Тарас із сином. Дочка Фалькевичів Франя (сестра Катерини) була одружена із Романом Кулиничем, директором школи у Бібрці в 1939-1944 рр. (репресований більшовицькою владою). Дочка Кулиничів Олександра (як письменниця відома під псевдо Олекса Чинилук), приходилась двоюрідною дітям Тараса і Катерини. У листі до близької бібрської сусідки Чеслави Чабан, проживає нині у Бібрці, згадувала, що літом, перебуваючи у Бібрці, Тарас Франко любив купатись у басейні «під дубиною», збирати у лісі гриби, був спортивно налаштований (лист від 11.06.2007 р.).
Катерина Франко була в курсі бібрецького життя. Олександра Кулинич в уже цитованому листі відтворювала з пам`яті: «Тітка Катерина була дуже добра: не робила різниці між своїми і сестриними дітьми (Олександра та її брат Ігор під час навчання у Львівській гімназії мешкали у Франків на Понінського і були джерелом бібрських новин). (Олександра Кулинич у заміжжі Черпіта,померла 18.04.2013 р., похована у Ходорові).
З початком Другої світової війни і першої радянізації 1939-1941 рр., більшовицькою масакрою у тюрмах Галичини на початку німецько-радянської війни, ситуація, з погляду людських комунікацій, різко змінилась. Потім прийшла німецька окупація. Страх став домінантою життя. Але це інша тема.
Пам’яті онука Ігоря присвячую.
Серед чотирьох дітей Івана Франка та Ольги Хоружинської (Франко) Тарас був другою дитиною і другим сином (після Андрія). Народився він у Львові 09.03.1889 року якраз на святого Тарасія (за православним календарем). Цей факт і став вирішальним при виборі імені новонародженому хлопчикові. Тим більше, що в цей період галичани уже тривалий час вшановували пам’ять свого геніального сина Тараса Шевченка. Даючи дитині ім’я Тараса, Іван Франко хотів цим підкреслити єдність українців як народу, розділеного кордоном імперій (В Галичині ім’я Тарас для хлопчиків ще не практикувалось).
Хрестили сина Франки у православній церкві святого Георгія, а мешкали вони тоді на вулиці Зиблікевича під №10.
Тарас ріс здоровим, кмітливим і непосидючим. Так, перебуваючи з мамою Ольгою у Колодяжному, в гостях у Косачів, він у пошуках цікавинок, натрапив на якусь яму і впав у неї (Цю пригоду малого Тараса наводить Р. Горак у своєму дослідженні «Рід Якова»). «Така вже натура», - пояснювала мати батькові у листі про випадок із «Тарасовою ямою». Батько ж, щоб підкреслити індивідуальність сина, називав його «Тарасищем».
Діти підростали і стали школярами – Андрій і Тарас пішли до школи в один рік. Тарас у своїх спогадах «Про батька» пише: «За ту школу батько мав суперечку з мамою Ольгою. Батько настоював на тому, щоб діти ходили до української школи, мати ж воліла, щоб училися в найближчій, хоч вона була й не українською. Переважила думка матері, і перший рік я з братом Андрієм ходив до польської школи, сидів з ним на одній лавці».
Після закінчення народної школи їх оприділили до середньої - української Академічної гімназії, яка на початок їх гімназійнoї освіти містилась у Народному домі (нині це на вул. Театральній), закінчували ж вже у новому приміщенні по вул. Сап’єги (нині вул. С. Бандери). В 1906 році у листі до Є. Трегубова, київського родича по лінії дружини, І. Франко з гордістю пише: «Мої два хлопці (Андрій і Тарас – Т. Ш.) вже в VII класі гімназії…» «Здібності у Тараса, - згадує про батька син Роланд на основі сімейної пам’яті, - були унікальними, уже в шкільному віці він на прикладі батька почав захоплюватись античною літературою, вивчав латину і давньогрецьку мову». Це підтверджує і сестра Тараса Анна (вдома Гандзя): «Тарас був найбільше здібний з нас усіх, був відзначаючим учеником у гімназії».
Після гімназії Тарас стає студентом Львівського університету філософського факультету. Його захоплення – класична філологія. Студіює мови, оволодіває мистецтвом перекладу. Ще будучи студентом, підготував до друку збірку віршів римських поетів (Горація, Катули, Марціяла). Вона побачила світ у рік закінчення університету, носила назву «Старе вино у новім місі». У цьому ж 1913 році він підготував і видав ще дві збірки веселих віршів.
1913 був особливим ще й тим, що у цьому році Тарас Франко за дорученням виділу «Просвіти» візитує Бібрський підрозділ організації. Йому було цікаво відвідати місто, де неодноразово бував батько і цікаво розказував про місцевість (версія автора). Перебуваючи у Бібрці, беручи участь у новорічній забаві Маланки, він знайомиться із секретаркою місцевої «Просвіти» Катериною Фалькевич. Сталося те, що у літературі називається коханням з першого погляду. Їй 18, йому 24. Вони заручились. І тут вривається в їх долю 1914 – рік початку Великої війни. Тараса Франка, як підданого Габсбургської монархії, мобілізують в армію. Починаються довгі восьмирічні мандри у мундирі і без нього, на фронтах і в тилу, на передовій і в концтаборах. Все довелося пережити, перебути, перетерпіти. Дослідники життєвого шляху Тараса наголошують, що про свої фронтові колізії він не любив згадувати, не залишив і спогадів. Ті скупі дані, які можна знайти, свідчать що в однострої австрійського підстаршини, а пізніше і старшини, місив окопне болото на італійському і російському фронтах, перехворів тифом. Перебуваючи на Східному фронті в районі Одеси, потрапив у полон, став в’язнем у більшовицького концтабору, в Кожухові біля Москви. Про подальші життєві перепетії батька розповідає його син Роланд: «Звільнений з полону перебрався до Харкова, де на певний час перебував у сумнозвісній Холодній горі, - оповідає Роланд, - опісля працював учителем і тільки в 1922 році з великими труднощами повернувся до рідного Львова.
Переступивши поріг отчої хати на вул. Понінського, перевівши дух, Тарас поспішає до Бібрки, до коханої Катрусі, яка ждала його весь цей час. Йому 33, їй 22, вони одружуються у цьому ж 1922. Ця подія відбулась 12 серпня у Бібрці, у церкві св. Покрови. Обряд вінчання провів парох о. Олександр Данилович (помер 6.01.1925р., похований на міському цвинтарі). Свідками при вінчанні, згідно даних з метричної книги №114 по Бібрці, яка знаходиться у Перемишлянському райвідділі ДРЦС, були Юліан Ярошинський, з боку молодої, та Петро Франко від молодого.
Весілля було у Бібрці, в одній із двох кімнат хати Фалькевичів. Час був такий, що про якесь пишне весіллям говорити не приходиться. Скромність взагалі була притаманна українським забавам того часу, особливо повоєнної розрухи. Згадують, що навіть шлюб Тарас Франко брав у позиченому фраці. На пам’ять про подію молоді, свідки шлюбу та дружки з дружбами зробили світлину на подвір’ї Фалькевичів (ріг вул. Сокола і 26 листопада, нині Львівська і 22 січня).
Після одруження розпочали спільне життя в нелегких умовах польської окупації краю. Важко було знайти роботу, бо прізвище Франко, та ще й Тарас, викликало у польських властей реакцію несприйняття, м’яко кажучи. Переборюючи труднощі у спільному тандемі Катерина і Тарас створили міцну сім’ю. Йому довелося вчителювати у різних містечках і містах Галичини, бути у роз’їздах. Жили спочатку у Львові, потім був Станіславів. Дочекались дітей. Первістком у молодих Франків була дочка, вона народилась 30 жовтня 1925 р., її назвали подвійним іменем – Зиновія-Ростислава. У 1926 році, рівно через рік 30 жовтня, на світ появилась друга дитина, теж дочка, її дали ім’я Дарія – Любомира. 28.03.1932 року з’явився і син, нарекли його подвійним іменем – Роланд-Олександр (прижилось перше).
Проживаючи у Львові, сім’я Тараса Франка не забувала Бібрки, діти частенько бували у бабці Фалькевич, дружили із сусідськими дівчатами. На вакаціях, у вільний від гімназійних обов’зків, до Бібрки приїжджав і Тарас із сином. Дочка Фалькевичів Франя (сестра Катерини) була одружена із Романом Кулиничем, директором школи у Бібрці в 1939-1944 рр. (репресований більшовицькою владою). Дочка Кулиничів Олександра (як письменниця відома під псевдо Олекса Чинилук), приходилась двоюрідною дітям Тараса і Катерини. У листі до близької бібрської сусідки Чеслави Чабан, проживає нині у Бібрці, згадувала, що літом, перебуваючи у Бібрці, Тарас Франко любив купатись у басейні «під дубиною», збирати у лісі гриби, був спортивно налаштований (лист від 11.06.2007 р.).
Катерина Франко була в курсі бібрецького життя. Олександра Кулинич в уже цитованому листі відтворювала з пам`яті: «Тітка Катерина була дуже добра: не робила різниці між своїми і сестриними дітьми (Олександра та її брат Ігор під час навчання у Львівській гімназії мешкали у Франків на Понінського і були джерелом бібрських новин). (Олександра Кулинич у заміжжі Черпіта,померла 18.04.2013 р., похована у Ходорові).
З початком Другої світової війни і першої радянізації 1939-1941 рр., більшовицькою масакрою у тюрмах Галичини на початку німецько-радянської війни, ситуація, з погляду людських комунікацій, різко змінилась. Потім прийшла німецька окупація. Страх став домінантою життя. Але це інша тема.
 |
| Весілля Тараса Франка та Катерини Фалькевич |
Тарас Шах, заслужений учитель України,
член УВАН (Канада).
28.07.2016 р.
