МАЕСТРО КОШИЦЬ, О. АНДРІЙ ТРУХ ТА БЕЗСМЕРТНА «ЧЕРВОНА КАЛИНА» Aвтор: Галина Кравчук, Вінніпеґ, Канада

Машерують Стрільці Січовії у кривавий тан,                  Визволяти наших українців з московських кайдан...

Від 24 лютого 2022 року, відколи московська орда знову віроломно напала на мирні села та міста України, пісня «Ой у лузі червона калина...», одна з перших стрілецьких пісень, яка бере свій початок ще від часів козацтва, набула популярності не лише в Україні, а й у всьому світі. Пісня завжди була могутньою зброєю українців у боротьбі з віковічними ворогами і продовжує бути такою й сьогодні, у ХХІ столітті. Після поразки визвольних змагань «Червона калина» із колишніми вояками легіону Українських Січових Стрільців (УСС) знайшла й дорогу за океан. 

У 1933 році за океан виїхав і колишній стрілець легіону УСС, ієромонах Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) Андрій Григорій Трух, автор останніх трьох строф пісні «Ой у лузі червона калина...» (детальніше про пісню та її творців можна дізнатися за посиланням: «ЦВІТ ЛЮБОВИ ДО ВКРАЇНИ, ЦВІТ “ЧЕРВОНИЙ”, “ЦВІТ КАЛИНИ”...»: http://stattitablohy.blogspot.com/2024/02/blog-post.html, а також у газеті Гомін України. № 10, 12 березня 2024). 

Заокеанські українці зберегли для нащадків і для нашої історії не лише пам’ять і творчу спадщину о. Андрія Труха. У несприятливих умовах воєнного часу, незважаючи на розбіжність поглядів та інші труднощі, вони доклали всіх зусиль для того, щоб записати українські пісні на платівки. Запис було здійснено за порадою і за сприяння українського бізнесмена Мирона Сурмача, власника української книгарні «Сурма» у Нью-Йорку, яку вважали «неофіційним центром українців», і також завдяки маестро Олександру Кошицю,  який свого часу часто відвідував цю книгарню.  

У той час, коли було надзвичайно важко знайти співаків, Кошицeві з великими труднощами вдалося зібрати хор, записати 27 українських народних пісень, і цим, на його думку, «спасти від загибелі», хоч «одну краплину безодні цілого океану нашої пісні». 10 платівок українських пісень було записано у фірмі Сонарт, менеджером якої був Іван Марсіч – Sonart Record Corporation; Product Manager – John Marsich (М. Сурмач. Історія моєї «Сурми»: Спогади книгаря. Н-Йорк: Сурма, 1982. – С. 85-87).

Серед записаних – легендарна стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина...» (Ukraine We Will Free) у майстерній обробці Кошиця для чоловічого хору. Додавши цьому твору поліфонічного звучання, він і довершив музичну основу автора мелодії Степана Чарнецького. На платівці не вказані імена авторів слів та музики, лише напис – патріотична пісня. Відомо, що цю пісню маестро виконував ще під час подорожі з Українською Республіканською Капелою країнами Європи (ДИНАМІКА СВІТОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ У ДОЛЕНОСНІ МИТТЄВОСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УНІВЕРСУМ ДІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІСЕННИХ БРЕНДІВ: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1595).  

Оцифрований аудіозапис пісні «Ой у лузі червона калина...» є у вільному доступі за посиланням:  Ukraine We Will Free: 

   

Платівка із записом пісні  «Ой у лузі червона калина…» – Ukraine We Will Free.

Вслухаючись у мелодію та слова забороненої десятиліттями пісні, тремтить не лише українське серце. Вона звучить як джерело віри, як пульс миру, який чути на всій планеті. Вона хвилює і зігріває душі тих, кому вона вже знайома, і тих, хто почув її вперше. 

Американська серія платівок українських пісень, у якій «зафіксовано зразки майже всіх родів нашої пісні», вийшла у 1944 році під назвою Hear, Ukraine sing – «Слухай! Україна співає». 

При кінці 1940-х років, уже після смерті Олександра Кошиця, фірма Сонарт перевидала серію українських пісень під тією ж назвою. Послухати весь альбом, і «Червону калину», можна також у YouTube за посиланням: Hear, Ukraine sing: Rus'-Ukrainian 33 1/3 rpm recordings, late 1940s. SONART 131. Hear Ukraine Sing–Alexander Koshetz:  https://youtu.be/wtgq_SEfoVQ?si=Ip-dz7NEi1eswfQ7

Важливо відзначити, що перший аудіозапис пісні «Ой у лузі...» за океаном було здійснено у 1925 році Михайлом Зазуляком, українським артистом нью-йоркського оперного театру «Метрополітен-опера». Пісня у виконанні М. Зозуляка доступна у YouTube (Ой у лузі червона калина. Запис 1925 року (перший запис). Гімн Українських січових стрільців та УПА:  https://youtu.be/UFYSUtJ4gV0?si=dVdOQEGfLBWBFa0d.

Хоч життєві дороги світлої памяті Олександра Кошиця та о. Андрія Труха ніколи не перетнулися, але остання земна адреса, де вони знайшли вічний спокій, дивовижно їх обох прихистила на сусідніх цвинтарях неподалік канадського міста Вінніпеґ. 

В’їзд на цвинтар Пресвятої Родини (Holy Family Cemetery, 4355 Main St., West St. Paul, MB) та могила о. Андрія Григорія Труха, ЧСВВ (фотознімки автора).

Загальний вигляд склепу (мавзолею) на цвинтарі Ґлен Іден (Glen Eden Memorial Gardens, 4477 Main St, West St. Paul, MB) та стела, у якій захоронена труна з тілом Олександра Кошиця (фотознімки автора).  

                                           Галина Кравчук. Вінніпеґ, Канада 

«ЦВІТ ЛЮБОВИ ДО ВКРАЇНИ, ЦВІТ “ЧЕРВОНИЙ”, “ЦВІТ КАЛИНИ”...» Aвтор: Галина Кравчук, Вінніпеґ, Канада

«ЦВІТ ЛЮБОВИ ДО ВКРАЇНИ, ЦВІТ “ЧЕРВОНИЙ”, “ЦВІТ КАЛИНИ”...» 

 До 130-річчя від дня народження о. Андрія Григорія Труха 

Отець Андрій Григорій Трух, ЧСВВ (фотознімок із оцифрованих архівів Української католицької церкви Св. Миколая у Вінніпезі - переслано парохом церкви о. Захарієм Швалюком, ЧСВВ). Неподалік канадського міста Вінніпеґ, на цвинтарі Пресвятої Родини, покоїться прах ієромонаха Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) Андрія Григорія Труха. Ієрм. Андрій Григорій Трух є не лише автором чотиритомника «Життя Святих», книг «Марія. Життя Пресвятої Богородиці», «Світила Християнського Сходу», «Українська мова. Граматика української літературної мови» тощо, а й співавтором популярної сьогодні пісні «Ой у лузі червона калина...»

Його філософські роздуми, проза й поезії друкувалися в заокеанських газетах і журналах, а протягом 1943-1946 років він був редактором католицького часопису «Світло», який видавали оо. Василіяни у Канаді. На сторінках цього часопису о. Трух залишив свої спомини «На фронті. Спомини з власного життя», з яких читач дізнається, що його родове коріння лежить у галицькому селі Гірне Стрийського повіту. Після закінчення Стрийської гімназії молодий Григорій Трух, «почувши у своїй душі Божий поклик до духовного стану», мріяв стати священиком, присвятити своє життя вихованню молоді. Але його мрії були розчавлені подіями 1914 року. Двадцятирічний юнак зголосився до сформованого у Львові – з дозволу австрійського уряду – легіону Українських Січових Стрільців (УСС – українська військова частина у складі австро-угорської армії), з яким «вирушив ... у кривавий тан», але не в обороні габсбурзької монархії, а щоб «визволяти братів-Українців з московських кайдан…». 

Ви не Амазон, а ми не полігон

 МИХАЙЛО ТКАЧ

журналіст УП

ЧЕТВЕР, 13 ЛИПНЯ 2023, 18:40

Після заяви міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса "Ми не Amazon" про те, що українці мають бути більш вдячними за допомогу, в повітрі зависло дуже багато акцентів, які варто розставити саме зараз. Коли Україна перебуває на ключовому етапі війни за існування. 

І я вважаю, що я, як один з мільйонів українців, які в будь-який момент можуть загинути під час цієї війни, маю на це право. 

Передусім варто зауважити для наших західних партнерів, що вдячних українців з кожним днем стає все менше. Бо вдячні українці гинуть. Щодня. Насамперед на полі бою. І мене не полишають роздуми про те, що хтось цілком відповідальний за гарантії і безпеку і досі рахує умовні ризики в той час, як українці рахують реальні життя сотнями, тисячами та десятками тисяч. 

За що цей бій, пане міністре? 

Армія дизайнерів реалізує волонтерські проєкти на підтримку України

Дизайнери створили хаб на підтримку України 

Армія дизайнерів реалізує волонтерські проєкти на підтримку України 

Не словом, а візуалом: як армія дизайнерів допомагає волонтерським проєктам

Дизайнери створили хаб на підтримку волонтерських проєктів 

Увесь світ побачив, що сила українців в єдності та надзвичайній можливості консолідуватися в кризові часи. За даними Forbes 48% українських підприємств продовжують працювати в умовах війни. Ще 12% планують відновити роботу найближчим часом. 6% опитаних підприємців уже змінили фокус свого бізнесу, а 19% планують перекваліфікуватися відповідно до потреб воєнного часу. 

Креативна індустрія також не залишилася осторонь, активно включившись у боротьбу на своєму фронті. Так, команда дизайн-агенції «Happy» спільно з вітчизняним діджитал- ком'юніті та за підтримкою платформ-партнерів «Projector» та «CASES» створила хаб дизайнерів UDDU, цілями якого є: 

Галина Кравчук. «У ЧУЖІЙ ДАЛЕКІЙ СТОРОНІ...»

Враження історика Тараса Шаха про книгуканадської дослідниці, уродженки с. Чішки Галини Кравчук «У чужій, далекій стороні...», яка в даний час проживає у м. Вінніпеґ. Книга була випущена кафедрою історії світового українства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у серії «Творча спадщина української діаспори»(Вишгород: ПП Сргійчук M. I., 2021). Пропонована історико-документальна розвідка базована на історичних фактах, архівних матеріалах, спогадах перших поселенців і відтворює історію переселення українців до Манітоби, першої провінції у канадських необжитих преріях. Передмову до книги написав доктор історичних наук, завідувач кафедрою історії світового українства Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук. Автором післямови є заслужена журналістка України, переможець ряду міжнародних та національних телефестивалів, голова Спілки журналістів Київського державного телебаченн Галина Устенко-Гайдай.

 

 

ГОРТАЮЧИ КНИГУ…

Читаючи, ознайомлюючись із змістом доробку Галини Кравчук «У чужій, далекій стороні...», я одержав величезну цікавість нової інформації, яку «переварити» за одне читання було емоційно неможливо. Що не сторінка, то новизна про тихнаших перших русинів – галичан, які приїхали у зовсім чужий, як виявилось, ще й жорстокий світ. Він, той світ, забирав сили, здоров’я, дітей. Вони терпіли, терпіли, терпіли і освоювали канадські неужитки. Із боліт робили пасовища і поля. Терпілиморальні знущання від чужинців і своїх, від держави і сусідів. Все це міг витримати хіба галицький русин, який поступово, долаючи нелюдські труднощі, і з вірою в Бога, завойовував добре ім’я українця. Авторка висвітлила велику роль церкви у формуванні і громадянина Канади, і патріота-українця. Хижий оскал москвофільства завдав і завдає непорозумінь між братами як в Україні, так і на населеннях.

Підписуюсь під кожним рядком післямови Галини Устенко-Гайдай, яка подає об’єктивну оцінку значення праці «У чужій далекій стороні...» для пізнання українського сліду в історії освоєння їх у плодоносні ниви і окультурені пасовища,формування фермерства як невід’ємного соціально-економічного канадійського феномену. І на цій дорозі творення є і українські пам’ятники, але й українські цвинтарі.

Не можу оминути і не наголосити, що подана інформація про український слід у формуванні багатоликої Канади є значним і ці висновки підкріплені чисельною вагомою документальною базою. Це результат багатолітньої дослідницької праці авторки у інформаційному просторі Північної Америки.

Окремими рядками велика і щира подяка шановній п. Галині Кравчук, чішецькій патріотці за безцінні відомості про чішчан, які з біллю у серці залишали рідну землю і без надії на повернення. Але вони повернулись до нинішніх жителів і села і вихідців із нього завдяки авторці «У чужій далекій стороні...». Дуже вдячний за таку роботу, яка дуже потрібна і дуже мене тішить.

ТАРАС ШАХ, заслужений вчитель України,            член УВАН у Канаді.

 

2

 

Проблеми доларизації економіки України та шляхи її подолання

Автор: Неля Бабій  

Ефективна грошово-кредитна політика можлива за умов існування розвиненої фінансової та банківської систем, стабільної національної грошової одиниці, високого ступеня довіри населення до заходів уряду, політики органів грошово-кредитного регулювання тощо.

Іншими словами, повинна існувати розвинена інституційна база. Проте у сьогоднішніх важких кризових умовах актуальним є дослідження механізму зменшення частки іноземної валюти у грошовому обігу країни.

«Долар – це наша валюта, але ваша проблема», – заявив 1971 року міністр фінансів США Джон Коннеллі європейським чиновникам, незадоволеним стрімкою девальвацією американської валюти. У 2009-му році деякі українські компанії, банки та домогосподарства на власних кишенях відчули всі примхи курсової залежності, масштаби та ризики якої для суб'єктів вітчизняної економіки є набагато суттєвішими, ніж здається на перший погляд.

Доларизація економіки спричиняє підвищення ризиковості середовища та проявляється через втрату доходів від сеньйоражу й інфляційне фінансування дефіциту державного бюджету. Крім того, високий рівень доларизації зумовлює:

1) зростання чутливості обмінного курсу до змін грошової пропозиції;

2) додатковий тиск на золотовалютні резерви країни внаслідок виникнення потреби у проведенні валютних інтервенцій НБУ;

3) зниження дієвості облікової ставки як інструменту регулювання грошової маси;

4) посилення чутливості структури й обсягів грошової маси до коливань обмінного курсу національної валюти й девальвації очікувань.

Також треба зауважити, що високий рівень доларизації може призвести до погіршення якості балансів банківських установ при знеціненні національної валюти, в разі наявності в цих установах значних обсягів валютних запозичень, що мало місце в Україні при поглибленні фінансової кризи.

Наявні ризики високого рівня доларизації зумовлюють потребу в оцінці його динаміки в Україні й узагальненні заходів, спрямованих на мінімізацію можливих негативних наслідків.

У 2004-2008 роках Україна «купалася в доларах» – за офіційними даними, обсяг іноземних інвестицій за цей час зріс на $35,7 млрд, зовнішні запозичення держустанов і приватного сектору – на $79,4 млрд, а міжнародні резерви НБУ – на $26,4 млрд. [2].

До 2007-го року регулятор оцінював приріст готівкових доларових заощаджень українців як незначний, але згодом констатував, що лише в 2007-2008 роках домогосподарства накопичили $25,8 млрд. Хоча реальні й офіційні цифри істотно різняться. Наприклад, річний обсяг грошових трансфертів українських заробітчан, за підрахунками НБУ, в 2004-2007 роках становив лише $200-400 млн, тобто $55-115 з розрахунку на одну особу (за оцінками Міжнародної організації міграції, до 3,5 млн. українців працюють за межами країни). Проте цілком очевидно, що насправді доходи заробітчан були значно вищі.

Така ситуація зумовлена не лише істотним падінням курсу гривні, а й підвищенням попиту на валюту через бажання громадян зберегти свої заощадження й уникнути їх надмірного знецінення. Запровадження цільових валютних аукціонів та інших заходів, спрямованих насамперед на стабілізацію обмінного курсу гривні та запобігання загостренню фінансової кризи, сприяло поступовому зниженню рівня доларизації з початку 2009 року.

Значна частка іноземної валюти у грошовому обігу зумовлена також збільшенням кредитів в іноземній валюті. Так, починаючи з лютого 2007 року частка кредитів, наданих у валюті, сягнула 50,5 % і відтоді практично не знижувалася.

Варто зазначити, що нарощенню обсягів кредитування в іноземній валюті сприяли значно нижчі та стабільніші процентні ставки за цими ресурсами, які в умовах досить тривалого утримання курсу гривні та часом його ревальвації формували відчуття ефективнішого, дешевшого й надійнішого залучення коштів. Тобто, відбувалося перенесення валютного ризику на кредитний.

Відповідна динаміка простежується й за депозитами в іноземній валюті, проте їх частка в загальній структурі залучених депозитів значно менша, ніж за кредитами. Середнє значення частки залучених депозитів у валюті за період дослідження становить близько 36 %.

Зараз валюта, що раніше перебувала у межах банківської системи, частково перейшла в систему готівкових розрахунків. Малий і середній бізнес дедалі активніше використовує долари як платіжний засіб, а населення – як чи не єдиний інструмент заощадження. «Якщо в країні в обігу кілька валют, то й влада не одна. Довіряючи американському долару більше, ніж гривні, населення фактично довіряє владі США. А це означає, що повноцінної держави Україна не існує», – резюмує Олександр Сугоняко.

Таким чином, висока доларизація спричиняє загостренню фінансової кризи, тож існує нагальна потреба в застосуванні як негайних, так і середньострокових заходів, спрямованих на зниження валютного ризику шляхом зменшення насиченості ринку іноземною валютою до тих меж, за яких забезпечуватиметься ефективне монетарне регулювання, чого можливо досягти адміністративними або ринковими методами.

Серед адміністративних заходів спрямованих на зниження рівня доларизації вітчизняної економіки можна виділити такі:

1. Обмеження рівня кредитування в іноземній валюті із запровадженням заборони на такий вид кредитування для фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю.

2. Встановлення більш жорстких правил діяльності банківських установ, пов’язаної з іноземним капіталом на вітчизняному ринку.

3. Посилення нормативів обов’язкового резервування за депозитами в іноземній валюті.

4. Недопущення надмірного зростання зовнішніх запозичень, які збільшують загрозу настання фінансової кризи внаслідок існування значного валютного ризику.

Зниження рівня доларизації ринковими методами можливе тільки за умови відновлення довіри до національної грошової одиниці, що досягається шляхом забезпечення стабільності гривні і прогнозованості державної політики. Основним фактором зниження рівня доларизації є сталий економічний розвиток країни, забезпечити який можливо лише в умовах злагодженої роботи всіх гілок влади й усунення публічного протистояння політичних сил.

Для формування позитивних наслідків суб’єктам ринку також варто запровадити низку заходів, зокрема такі:

- усунення розбалансування валютної структури активів і пасивів банківських установ;

- узгодження термінів і обсягів залучених банківських ресурсів та коштів, спрямованих на збільшення кредитування виробництва.

Експерти вважають, що успішну дедоларизацію економіки провели Ізраїль, Польща, Чилі та Єгипет. Цим країнам не довелося використовувати жорсткі методи для зменшення залежності національної економіки від іноземної валюти. Дедоларизація була результатом м'якої антиінфляційної політики та розвитку фінансових ринків. Зокрема, в цих країнах сформували ринок облігацій, деномінованих у місцевій грошовій одиниці, запровадили диференційовані норми резервування для банків залежно від валюти кредиту. Крім того, було посилено державний контроль за дотриманням вимог до покриття ризиків під час залучення фінустановами зовнішніх запозичень. Для зниження курсових ризиків кредити спрямовували переважно у сектори, що заробляли валюту. В Ізраїлі та Чилі запровадили індексацію відсотків за депозитами в нацвалюті (коригування на інфляцію), а в Польщі та Єгипті – підвищили ставки за банківськими вкладами.

Як бачимо, успішний досвід країн, які проходили примусову дедоларизацію економіки міг би стати в пригоді для українського уряду.

Автор: Неля Бабій

Вперше опубліковано тут, 14 жовтня 2010 року 

http://stattitablohy.ezreklama.com/Biznies-Iekonomika/2356-probliemi-doarizatsiyi-iekonomiki-ukrayini-ta-shliakhi-yiyi-podolannia.html

Алкоголь - задоволення, чи вбивство?

Автор: Iваночка Cолецька

Коли у людей проблеми вони вживають алкоголь, щоб так би мовити "забутись". Коли якесь свято, люди вживають алкоголь. Без випивки не обходиться жодна подія. Тут виникає питання - навіщо? Невже вам подобається це відчуття помутніння, коли ви не контролюєте себе? Невже заради цього ви готові вбивати свій організм? У глобальному масштабі в рік, алкоголь призводить до загибелі 320 тисяч молодих людей у віці від 15 до 29 років. Чи варті хвилинні слабості стільки років втраченого здоров'я? Ваш організм - це частина вас, від нього залежить ваше життя. Чомусь люди не підставляють свої руки чи любу іншу частину тіла під вогонь або ж не ріжуть їх, а навпаки доглядають, за своїм зовнішнім виглядом. Але ж дбати про себе потрібно в першу чергу з середини. Алкоголізм - хвороба залежності від алкоголю. Більшості людей не подобається залежати від когось а тим більше від чогось, усі ми вільні і хочемо робити те, що нам закортить. І тут з'являється хвороба-алкоголізм. Людина уже не бачить цього, але вона стає ув'язненою. І життя починає котитись униз. І мало хто може визволитись. Щоб вийти з цього стану потрібен час, іноді дуже багато часу. А з чого все починається? Мабуть з того, коли дитина просить дати їй спробувати, "що це таке?" а батьки зі словами: "від капельки нічого не станеться" - дають,з того коли людина не може прожити ні одного свята без алкоголю. Навіщо отруювати себе, своїх рідних? В житті буває різне, але щоб не сталось не потрібно вбивати себе. Купіть щось собі, пожертвуйте на благодійність, я вам гарантую, що ці відчуття будуть набагато приємніші аніж відчуття алкоголю у роті. Цінуйте своє життя. Будьте здорові!

2014-11-14